Очікуємо
Мара — богиня смерті
Бути богинею смерті в сучасному світі — це не лише збирати душі, а й терпіти вічне похмілля Чорнобога та його небилиці про «сльози в темряві». Мара знає точно: ніхто нікого не народжував зі сльозинок, а професійна деформація її коханого Триголового Змія — це прямий наслідок роботи на боса-самодура, а зовсім не сімейна реліквія.
Поки люди наївно радіють зимовому сонцю, Мара змушена пити каву з нової керамічної філіжанки (бо від людських черепів уже герпес!), сварити підлітків за відсутність шапок і розгрібати наслідки божественної бюрократії. Адже поки іноземні колеги на кшталт Міктекакіуатль гуляють десь у дев’яти колах пекла, їхні підопічні примарами вештаються українськими кухнями, не знаючи, куди себе приткнути.
Це історія про богів, які живуть у сусідніх під’їздах, сваряться через побутові дрібниці, кохають, тролять одне одного і намагаються не збожеволіти від сучасного ритму життя. Бо коли ти — Смерть, найважче в цьому світі не забрати душу, а втримати власну рівновагу, коли Коляда знову обдурив тебе, перетворившись на козу.